Помилки яких я свідомо уникаю будуючи Leadmlyn

Більшість статей про помилки засновників написані постфактум — «я зробив це, провалився, ось мій урок». Цінні матеріали. Але є інший тип рефлексії, рідкісніший: «я бачу цю помилку попереду, розумію її механіку — і свідомо намагаюсь її уникнути».

Це — другий тип. Я ще в процесі. Я ще можу зробити ці помилки. Але я їх бачу — і це вже щось.

Помилка 1: будувати фічі замість вирішення проблем

Це класична pastka для технічних засновників. Я технічний засновник.

Механіка виглядає так. Я розмовляю з потенційним клієнтом — власником лазертаг-клубу. Він каже: «Було б круто якщо бот міг автоматично надсилати фото залу після бронювання». Я думаю: «Цікаво, я можу це зробити за вихідні». І — якщо не стримую себе — роблю.

Проблема: ця фіча потрібна одній людині. Вона не вирішує основний біль — пропущені записи і навантаження на власника. Вона добавляє щось приємне для одного конкретного кейсу. І я витрачаю час на речі що не рухають голку.

У мене є правило: перед тим як починати будувати будь-що нове, я формулюю для себе одне речення: «Ця фіча допомагає клієнту отримати [конкретний результат], і я знаю це тому що [конкретний доказ або кількість людей що це підтвердили]». Якщо речення не формулюється — фіча йде в backlog, а не в sprint.

Я вже одного разу мало не зробив повноцінний модуль звітності — PDF-звіти з красивими графіками, вигантований дашборд. Зупинив себе коли зрозумів: жоден реальний клієнт з яким я говорив не питав про PDF-звіти. Вони питали про сповіщення, про зручність запису, про те щоб бот не «здавав дурниці» в складних ситуаціях. Звітність — це моя уява того що клієнт хоче, а не те що він реально просив.

Базовий дашборд є. PDF-звітів немає. І поки що ніхто не запитував.

Помилка 2: намагатись продати всім підряд

«AI для будь-якого бізнесу» — це ринок нікого.

Я бачив цю помилку у кількох UA AI-продуктах. Вони намагаються взяти все: кав'ярні, автосервіси, медичні клініки, будівельні компанії. Логіка зрозуміла — більше ICP, більше потенційних клієнтів. Але на практиці це означає: маркетинг, який не говорить ні з ким конкретно; продукт, який намагається підійти всім і тому добре підходить нікому; команда підтримки, що змушена розуміти специфіку десяти різних індустрій одночасно.

Я вузив нішу двічі. Спочатку від «AI для малого бізнесу» до «AI для сервісного бізнесу з бронюваннями». Потім — до «leisure і дозвілля: салони, клуби, студії, парки». Кожне звуження боліло — здавалось що я відмовляюсь від потенційного доходу. Але кожне звуження насправді додавало чіткість.

Зараз я розмовляю з власником лазертаг-клубу і можу сказати: «Ось конкретно як AI-адміністратор працює для групових бронювань, ось типові питання клієнтів у вашій ніші, ось де найчастіше зривається запис і чому». Це неможливо якщо ти намагаєшся одночасно продавати автосервісам і SPA.

Малий UA-ринок leisure — це не обмеження. Це якраз та глибина розуміння, яку можна здобути не маючи ста людей у команді. Про це детальніше — у матеріалі про малий UA-ринок як конкурентну перевагу.

Помилка 3: вірити своїм припущенням про клієнта

Це найболючіша помилка зі списку, тому що вона найменш помітна.

У мене в голові є модель «типового клієнта Leadmlyn». Вона сформувалась із десятків розмов, документальних досліджень, логічних висновків. Ця модель корисна — вона допомагає приймати швидкі рішення, не питаючи всіх про все кожного разу.

Але вона неточна. І чим більше я в неї вірю, тим рідше перевіряю.

Конкретний приклад: я вважав що власники салонів краси найбільше бояться «технічної складності» налаштування. Тому я витратив значний час на спрощення onboarding — покроковий wizard, шаблони для KB, підказки на кожному кроці.

Виявилось — за моїми розмовами — що складність onboarding не є топовим бар'єром. Бар'єр — це страх що бот відповість неправильно і пошкодить репутацію. Цей страх не знімається простим wizard. Він знімається демонстрацією контролю: «Ось де ти бачиш кожну відповідь бота. Ось як ти змінюєш KB якщо щось не так. Ось як бот ескалує на тебе якщо не знає відповіді».

Я витратив зусилля не на те, і тільки розмови — живі, де я більше слухав ніж говорив — показали де насправді треба було копати.

Зараз я ставлю собі правило: якщо я збираюсь побудувати щось на основі припущення — спочатку перевірити це припущення з трьома реальними людьми. Не питати «ти хотів би X?» — це дає bias до «так». А питати «розкажи як ти зараз вирішуєш задачу Y» і слухати де в цьому розповіді з'являється задача X.

Помилка 4: ігнорувати простоту

У мені живе технічний оптиміст який вірить що складний workflow виправданий якщо він вирішує складну задачу.

Це небезпечна установка.

Конкретно: я побудував систему ескалації розмов на людину яка мала кілька рівнів налаштування. Умова ескалації, шаблон повідомлення власнику, тайм-аут після якого бот повертається, режим «тільки людина» на певний час. Технічно — елегантно. Кожна опція має сенс.

Але коли я показував це реальним клієнтам — вони зупинялись. «Зачекай, мені треба зрозуміти всі ці налаштування?» Ні, не треба — є defaults. Але сам факт що є стільки налаштувань — вже створював відчуття складності.

Я мав спростити це набагато раніше. Один toggle: «Ескалувати на мене якщо бот не знає відповіді — так/ні». Все. Решта — під кришкою, для тих хто хоче глибше.

Я ще не повністю вирішив цю проблему у Leadmlyn. Є кілька місць де продукт технічно потужний але UI не відображає цю потужність так, щоб вона не лякала. Це активна робота — і нагадування собі що простота не значить обмеженість. Вона значить що складність захована де треба.

Що все ще може стати помилкою

Тут я буду чесним про речі де у мене немає відповіді — лише відкрите питання.

Я будую для UA-ринку. Це фокус і це перевага. Але це також обмеження зростання. Наразі я вважаю що UA-ринок достатньо великий щоб побудувати стійкий бізнес перш ніж думати про вихід. Можливо, я помиляюсь і треба від самого початку будувати з ширшою географією. Я не знаю.

Я Solo. Це дає мені гнучкість зараз. Але може стати пляшковим горлом на стадії де треба одночасно продавати, розробляти, підтримувати і будувати партнерства. Можливо, я затримуюсь з наймом або пошуком co-founder довше ніж треба. Поки не знаю — сигнал «пора» ще не з'явився з достатньою чіткістю.

Про те як я загалом думаю про побудову продукту і які рішення приймаю — більше в есе про те чому я будую Leadmlyn solo в Україні. А про хайп і реальність AI — окремо в пості про AI-хайп проти AI-роботи.

Я не знаю чи правильна моя цінова модель в довгостроковій перспективі. 990 ₴ стартовий тариф — це розумно для масового прийняття зараз. Але чи достатньо це для того щоб покрити витрати на підтримку і розвиток при зростанні — поки відкрите питання.

Писати цей список незручно. Набагато комфортніше кажуть «ось мої уроки, я їх засвоїв». Але «я ще в процесі і ось де можу помилитись» — це чесніше. І потенційно корисніше для тих хто будує щось схоже і читає це.